ІСПИТ ПЕРЕД МИНУЛИМ. Ілюстрована історія одного життя в оточенні життів інших
Андрій Чирва

Мова видання: укр.
Виходить друком: травень 2022
Сторінок: 512
Оправа: тверда
Ціна: за запитом
ISBN: 978-617-7805-65-5


Сьогодні в мене особливий день. Хвилююсь!.. Майже так само, як колись перед пов’язуванням червоного галстука руками нашої чарівної піонервожатої Валентини. Вірте чи не вірте, але мене, пацана, буквально лихоманило. А коли той шмат тканини, м’яко обвиваючи шию, затріпотів на вітрові, перекриваючи пурпуровими спалахами сонце, я був найщасливішою людиною на світі. От був і все тут!
А нині переживаю зовсім з іншого приводу. Почав писати книжку про Друга. Старшого. Мудрого. Всепорадного. Надійного і теплого, як кам’яний будинок. З багатющим житейським досвідом. І з такою глибокою мудрістю, що черпай роками – не вичерпаєш.
Віктор Іванович Кононенко… Розумію, що коли переадресую вас до Вікіпедії, то це ж треба ще до комп’ютера присідати. Тому познайомлю з героєм цієї розповіді про тривале і напружене, але загалом щасливе життя, в оригінальний спосіб. Який? Потерпіть трішки. Треба ж дещо пояснити.
Як з’явилася ідея книжки? Поштовхом до її написання стала гримуча суміш зі світлих заздрощів, дещо темніших докорів творчого его та бажання зробити краще.
У столичній газеті «2000» свого часу (6-12 вересня 2019 року) з’явилося розлоге інтерв’ю кореспондента Олени Вавилової з цією людиною, про яку й мова, – суддею Верховного Суду СРСР у відставці, суддею Верховного Суду України у відставці Віктором Івановичем Кононенком. Інтерв’ю вийшло, до честі пані Олени, прекрасне: глибоке, хоч і на юридичну тематику, але просте та насичене цікавим фактажем. Авторка примудрилася підняти кричущі проблеми національного правосуддя на тлі життєвого шляху Віктора Івановича. Поданого такими собі штришками, але якими! І назва матеріалу проникала прямо в серце: «Презумпція людяності».
От я й заревнував. Як так?! Вибачте, шановні добродії! Я знаю Віктора Івановича п’ятнадцять років. Ми пройшли з ним Крим, Рим і мідні труби, чи не пів року загалом провели в спільних відрядженнях, неодноразово ставали на захист суддівського загалу країни, який вирішено було зробити килимком для ніг. І за таких активів залишатися спокійним? Ні! Ви, пані Вавилова, інтерв’ю надрукували, а я… цілу книжку!